Рік, що минає, став для економіки України одним із найскладніших за часи незалежності. Українцям 2015-й запам’ятається різкими валютними стрибками та небувалим падінням гривні. Багатьом довелось зіткнутися із закриттям банків та проблемами повернення своїх грошей. Вражали нас і корупційні скандали та обсяги виведених у офшори коштів. «ВВ» підвели підсумок головних економічних подій 2015-го та з’ясували в експертів, чого очікувати від економіки наступного року.
46% падіння гривні – ціна помилок Нацбанку
Якщо на початку року офіційний курс національної валюти становив 16 грн за долар, то наприкінці лютого – вже понад 30 грн. Упродовж весни-літа українська грошова одиниця «стабілізувалася» на рівні 22 грн за долар, а восени знову почала здавати позиції і на кінець грудня сягнула 25 грн за один «зелений». Загалом, за даними Мінекономрозвитку, за минулі 12 місяців гривня впала в ціні на 46%.
Основу для девальвації заклав спад економіки. Проте гривню можна було б утримати, якби Національний банк діяв професійно.
Так, на початку року валютні доходи країни різко скоротилися через зменшення обсягів українського експорту. Якщо в січні 2015-го частка українського експорту до Російської Федерації становила 30% (переважно продукція машинобудування та металургійної промисловості), то внаслідок запровадження російських санкцій цей показник до кінця року зменшився до 10%.
Паралельно з цим почалося різке падіння притоку іноземних інвестицій у країну. Для порівняння: у 2006-2007 роках Україна отримувала близько 10 млрд доларів вкладень щороку, а в 2015 році – лише 1,5 млрд доларів.
Окрім того, на курс національної валюти впливають надходження від заробітчан. Українців у 2015-му почали витісняти з деяких ринків праці, зокрема російського, і впродовж року ці вливання скорочувалися. Якщо 2013 року цей показник становив 6 млрд доларів, то 2015-го – 4 млрд доларів.
«На початку року, коли золотовалютних резервів вистачало (близько 8 млрд доларів. – Прим. ред.), потрібно було частково відпустити гривню у плавання, щоб стимулювати експортерів та зберегти ЗРВ, – каже директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. – Однак НБУ утримував гривню, чомусь очікуючи, що все скінчиться за кілька днів. Експорт продовжував падати, імпорт залишався на тому самому рівні, а ЗРВ скоротилися до 5 млрд доларів, коли у попередні роки вони становили 25-30 млрд доларів. Нацрегулятор обрав хибну стратегію, замість того щоб плавно увійти у девальвацію і зрештою зафіксувати не такий високий курс».
У результаті ЗРВ змізерніли, і Нацбанку не залишилося нічого іншого, як різко девальвувати гривню – адже можливостей для згладжування курсових коливань уже не було. Тут на ринок вийшли «міняли», а це є першим сигналом, що регулятор робить помилку за помилкою.
Але «досягнення» у вигляді 30 грн за долар керівництву Нацбанку виявилось замало. За рахунок інфляційних коштів НБУ почав активно кредитувати український Мінфін. Хоча регулятор, згідно з законом, не мав на це права.
Чергова помилка відомства під керівництвом Валерії Гонтарєвої – наповнення ринку ліквідністю у період кризи. «Бізнес очікував прибутку від того, що курс ось-ось увійде у позначку 50-60 грн – на той час звучали такі прогнози. Регулятор, знаючи про ці очікування, продовжував накачувати економіку грошима. А комерційні банки тоді навіть зупинили кредитування: навіщо, якщо можна отримувати надприбутки на курсових коливаннях? Фінансові установи скуповували валюту, і ситуація зайшла в глухий кут. І якби не втручання МВФ, все б завершилося трагічно», – вважає Устенко.
Понад 20 млрд доларів державних коштів пішли в офшори
2015-й Україна закінчить із ВВП у 85 млрд доларів. «Падіння української економіки за рік колосальне – 10,5%», – каже економіст Ерік Нейман. Для порівняння: 2013 року ВВП України був на рівні 175 млрд доларів, 2014 року – 135 млрд доларів.
При цьому зовнішні борги за підсумками року складуть близько 90% від ВВП. І хоча у вересні Україна уклала угоду з міжнародними приватними кредиторами про реструктуризацію державного боргу, очевидно, що Кабмін пішов на невигідні умови для нашої країни. З одного боку, нам списали 20% боргів та дали чотирирічну відстрочку на їх погашення. З іншого – ставка за кредитами збільшена: з 7,72% до 7,74% річних. США, наприклад, платять за обслуговування держборгу 1,5%, Японія – 0,75%.
До того ж, Україна вдалася до випуску додаткових цінних паперів – так званих деривативів. І якщо економіка країни, починаючи з 2021 року, покаже ріст від 3% до 4% річних, ми повинні будемо сплатити додатково 15% від перевищення показника, а якщо понад 4% – то 40%. Можна констатувати, що навіть якщо ВВП зростатиме, то ми віддамо ці гроші кредиторам.
У грудні Україна оголосила дефолт по 3,5-мільярдному російському боргу, який взяв у останні місяці свого президентства Янукович. МВФ визнав прострочений борг офіційним, але змінив політику кредитування, щоб залишити Україну в програмі співробітництва з Фондом. «Кабмін мав дивитися на кілька кроків вперед і погасити бонд перед країною, яка веде проти нас війну, в перші місяці 2015 року, коли золотовалютні резерви тільки почали наповнюватися коштами МВФ, – вважає Олег Устенко. – А зараз виплати по російському боргу порушать хитку фінансову систему країни».
Очевидно, що наступного року нас очікуватиме судова тяганина з Росією у Лондонському арбітражі. Причому більшість експертів прогнозують, що Україна може програти цю справу.
Вражаючим залишився рівень корупції в Україні. В одній із найбідніших країн Європи, де ВВП становить менш як 2 тис. доларів на людину, близько 17 млрд доларів (а це 20% економіки) розподіляються через корупційні канали. А якщо до цієї суми додати ще 5 млрд доларів, які, згідно з заявою Одеського губернатора Міхаеля Саакашвілі, відмиваються через систему держзакупівель, то можна констатувати, що цього року в країни вкрали понад 20 млрд доларів. «Ця сума рівнозначна тому, скільки ми мали заплатити по європейських бондах. Цього вистачить, щоб перекрити дефіцит бюджету, ще й залишиться на інвестиційні програми», – констатує Устенко.
Замість банківської системи – розрахуново-касовий центр
2015 рік відзначився також масштабною банківською чисткою. Неплатоспроможними визнані 60 фінансово-кредитних установ, а їх загальна кількість скоротилася зі 182 до 122. Зараз більшість банків, переважно з іноземними інвестиціями, почали нарощувати свій капітал. Водночас президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко висловив «ВВ» думку, що українська банківська система у 2015 році, по суті, перестала існувати.
«Замість неї діє розрахунково-касовий центр, який здійснює платежі, і то із затримками. Адже основна функція банківської системи – залучати вільні кошти, які є у населення та підприємств, і розподіляти їх – упродовж року фактично не працювала. Обсяги кредитування, як і депозитних вкладень, за рік катастрофічно впали. При тому, що з банківської системи відбувся відтік понад 150 млрд грн, НБУ надав 40 млрд грн рефінансування, чим забезпечив фінансову смерть для тих установ, у яких відтік депозитів стався через неправильне управління країною. Причому половину цих коштів видали банкам, які згодом були знищені».
Шанси на ріст є, справа за реформами, зокрема податковою
«В економічному плані нас очікує депресія, можливий перехід до стагнації, – відзначає Ерік Нейман. – Першу половину 2016 року країна житиме у високому рівні турбулентності. Ціни в доларах знижуватимуться, у гривні – зростатимуть».
Можливий приріст ВВП, за його словами, може скласти 2% порівняно з цьогорічним. На Україну впливатиме також уповільнення темпів росту всієї світової економіки, зокрема в таких країнах, як Китай, Бразилія. Наприклад, ВВП Росії за 2015 рік зменшився на 5%. Інвестори налякані падінням економік країн, що розвиваються, до яких належить й Україна, і не поспішають вкладати свої кошти. З усіх таких ринків якоюсь мірою впевнено почувається лише Індія, хоча частка нашого експорту до цієї країни є незначною.
Попри відкриття зони вільної торгівлі з ЄС, навряд чи експорт стане економічним драйвером для України у 2016 році. Підставою для таких прогнозів є низька якість української продукції: наприклад, наше машинобудування не зможе конкурувати з європейським.
«Важливо наступного року залишитися у програмі кредитування МВФ, – вважає Олег Устенко. – Кабмін припустився багатьох помилок у переговорах із Фондом, передусім щодо проведення податкової реформи. Якщо український уряд і надалі перекладатиме податковий тягар на плечі аграріїв та бізнесу, то в 2016 році економіка не покаже навіть 2% росту. Адже сільськогосподарські підприємства, які досі дозволяли економіці балансувати, або підуть у тінь, або закриються. Розвиток малого й середнього бізнесу важливий не як засіб для росту ВВП, а для зайнятості населення. Особливою мірою це стосується нестабільного східного регіону країни, передусім Дніпропетровської, Харківської та Запорізької областей, де високий рівень додаткової вартості товарів».
За словами економіста, у разі ухвалення ліберального податкового кодексу Україна має усі шанси стати привабливою для інвесторів.
Цікаво, що до бюджету на наступний рік закладений курс національної валюти на рівні 24,5 грн за долар. «Однак ця цифра взята зі стелі, – вважає Устенко. – Такий курс можливий, якби було додаткове надходження валюти в країну, наприклад за рахунок експорту. Єдине, що вселяє надію щодо НБУ, – за ним уже стоять ЄБРР і МВФ, які не дозволять наробити непоправних дурниць».
Економіст прогнозує три варіанти розвитку ситуації з курсом гривні наступного року: «Базовий сценарій, із вірогідністю 50%, передбачає 25-30 грн за долар. Це можливо, якщо Україна залишиться у програмі співробітництва з МВФ, і нехай повільно, але все ж відбуватимуться реформи. Наступний сценарій – песимістичний: курс від 30 грн і аж до 100 грн за долар, якщо буде припинене співробітництво з Фондом. І оптимістичний сценарій, із вірогідністю 20%: зміцнення національної грошової одиниці до 23-25 грн за долар, що можливе за умови активного проведення реформ і подальшої співпраці з МВФ».
Кіра ВИНОГРАДОВА, “Вечерние Вести”