Рік, що минув, приніс українцям багато випробувань. У 2016 році на Україну чекають нові виклики. Про це «ВВ» розповіли відомі політологи.
Мінська трясовина
Напередодні Нового року лідери «нормандської четвірки» в телефонному режимі домовилися про продовження Мінських угод на 2016 рік. Для чого триматися за угоди, які досі не виконувалися, і як розвиватиметься ситуація на Донбасі?
Костянтин МАТВІЄНКО, політолог, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»: «За час дії Мінських угод площа окупації наших територій збільшилася майже в півтора рази. Кровопролиття тривало. Військова техніка відведена не була. До того ж, ми пам’ятаємо інцидент у Комінтерново, що стався саме напередодні завершення терміну Мінських угод. ОБСЄ діяло мляво, непослідовно і безвідповідально. Обмін полоненими відбувався спроквола. А анонсований на 6 січня обмін взагалі зірвався.
Тож переможні реляції щодо того, що Мінські угоди нас порятують, не мають під собою жодних підстав. Це пустопорожній процес, який тільки створює небезпеку для України. Для чого наш президент це робить? Очевидно, правильно сказав один із блогерів: вони просто купують час на своє правління. І в рамках цієї логіки Мінські угоди абсолютно зрозумілі.
Величезною помилкою, якщо не злочином нашої дипломатії було те, що з мінського процесу було вилучено Крим. Юридичний статус анексованого півострова і окупованих частин Донецької та Луганської областей були розведені. Але ж агресор один! І міжнародні санкції проти Росії запроваджені саме через анексію Криму, котру офіційно визнала Держдума РФ.
Гадаю, якщо президент наполягатиме на продовженні Мінських угод, то 2016 рік знову буде роком крові, руйнацій та горя.
Нині п’ята колона в Україні в особі Кравчука-Медведчука говорить: а давайте ми створимо для Криму особливий статус держави в державі. А для «ДНР» і «ЛНР» – спеціальну автономію. Нині саме через цю п’яту колону Росія шукає «красивий» спосіб піти з Донбасу і, може, навіть із Криму. Бо не витримує економічно. Але агресору потрібно зберегти обличчя для внутрішнього споживача, мовляв, переможці просто поступилися. Поміж тим не варто забувати, що метою Росії залишається знищення України. І від цієї мети вона ніколи не відмовиться».
Вадим КАРАСЬОВ, політолог, директор Інституту глобальних стратегій:«Продовження дії Мінських угод обумовлене тим, що вони не були виконані 2015 року. Новий формат переговорів можливий лише за умов загострення конфлікту та відновлення бойових дій. Але великої війни не буде – цього не допустять Німеччина та Франція. Та й Путіну це також не потрібно, не кажучи вже про нас.
Отож, досі діючий формат задовольняє усіх, тому він не буде змінений. Найвірогідніше, у 2016 році, коли у ОБСЄ головуватиме Німеччина, виконання Мінських домовленостей таки «дотиснуть».
Сполучені Штати радо скинули цю проблему на Німеччину, але водночас приглядають за реалізацією дипломатичних зусиль європейців. США це нині не потрібно, адже американці не вважають Україну ключовою зоною своїх інтересів. Для них важливіші зараз Близький Схід, боротьба з «ІД» та загострення економічних і торгових відносин із Китаєм. Водночас стурбованість Європи безпекою східних кордонів на тлі міграційної кризи робить необхідним пряме втручання в український конфлікт Німеччини в особі Меркель та Франції в особі Олланда.
Після зміни до Конституції у частині децентралізації м’яч буде на стороні РФ та самопроголошених республік. Тут ключовим моментом стануть вибори в так званих «ДНР» і «ЛНР». Найвірогідніше, буде прийнятий якийсь компромісний варіант виборів, який забезпечить можливість проникнення України на окуповані території без легалізації «ДНР» і «ЛНР». Росія також у цьому зацікавлена і не виключає реалізації цього сценарію. Адже сьогоднішній Донбас заважає нормалізації економічних та дипломатичних відносин із Заходом. Тож сторони шукатимуть компроміс. Спочатку буде виконана військова частина Мінських угод, а потім – політична. Бо Донбас – це не лише конфлікт між Росією та Україною, а й між РФ та Заходом.
Захід хоче уникнути «холодної» війни та подальшої ескалації відносин із Росією на тлі міграційної кризи та нової можливої фінансової кризи. Недарма Меркель під час останнього виступу більшість часу присвятила питанню дипломатичного врегулювання конфлікту на Донбасі. Так вона намагалася уникнути критики її міграційної політики та обговорення економічних проблем. Німеччині конче потрібен значний дипломатичний успіх усього ЄС. Тому в 2016 році вони приділятимуть серйозну увагу питанню мирного врегулювання конфлікту.
Також слід звернути увагу на те, що німці все частіше говорять про зняття санкцій проти РФ та відновлення континентальної торгівлі. Україна також у центрі дискусії, адже є проблема несумісності зон вільної торгівлі ЄС та Євразійського економічного союзу. Це частково призвело до кризи 2013 року, Майдану та кризи у відносинах Україна – РФ, Росія – Захід та загалом до зростання загроз європейської безпеки. Німці працюватимуть у цьому напрямі, тому не виключено, що в першій половині 2016 року санкції з РФ будуть зняті».
Петро ОЛЕЩУК, політолог, викладач КНУ ім. Тараса Шевченка: «Уже зрозуміло, що Росія не буде виконувати Мінські угоди. І тут виникає питання: навіщо продовжувати договір, який не працює? Але поки незрозуміло, яким має бути новий формат переговорів, адже жодна зі сторін не може запропонувати ефективної альтернативи. А в очікуванні цього рішення проблеми на Донбасі лише загострюються. Варто відзначити, що продовження Міських угод де факто означає визнання їх зриву. І чи не єдиним плюсом тут є той факт, що протягом дії договору будуть підніматись питання нових санкцій проти РФ».
Уряд спотикання
Шалений ріст тарифів, масове зубожіння населення, корупція на рівні 20% ВВП – такими «досягненнями» запам’ятається українцям Кабмін Яценюка. І хоча заяви про необхідність відставки прем’єра звучали не раз, йому вдалось цього уникнути. Чи варто очікувати на зміну уряду найближчим часом?
Костянтин Матвієнко: «Ми маємо зараз такі обставини: міністра екології немає, міністри охорони здоров’я, інформації, інфраструктури подали у відставку. От у нас вже принаймні є вакансії для переформатування уряду. Прем’єр має подати свої кандидатури, парламент має їх затвердити. Проте Яценюк не анонсує, кого він бачить на цих посадах. Але я не бачу голосів для того, щоб Кабмін був переформатований так, як про це говорив Яценюк.
Голосів для відставки прем’єра я також не бачу. Його фракція тримається за нього зубами. У Порошенка немає кандидатури. Саакашвілі ставити небезпечно. Яресько не набере голосів. Турчинов потрібний на посаді секретаря РНБО. І наскільки я знаю, БПП не готовий голосувати за нього. От лава запасних і вичерпана. Якась сіра конячка типу Єханурова – це вже буде зовсім екзотичне рішення. Можливий варіант із виконуючим обов’язки. Але як тоді працювати з МВФ?
А тут ще в квітні в Нідерландах проводиться референдум по визнанню України членом Євроасоціації. А якщо парламенту цієї країни заборонять ратифікувати угоду про асоціацію, то це означатиме крах української зовнішньої політики. І якщо при цьому ще й не буде уряду, то російські ЗМІ зроблять все, щоб показати, що ми недодержава. Що з нами не можна мати справу, що ми не стабільні і не надійні».
Вадим Карасьов: «Відставка Яценюка не відбулася, тому що було потрібно прийняти хоч символічний, хоч умовний, але держбюджет. А тепер вже можна буде говорити про відставку прем’єра, а не всього уряду. Це відбудеться до кінця березня – початку квітня. Але проблема не тільки у відставці голови уряду, а у відставці економічного курсу Кабміну, який призвів до боргового зашморгу. Нам немає чим віддавати борги, тому що економіка стоїть».
Петро Олещук: «Відставка голови уряду та переформатування Кабміну, найімовірніше, відбудеться навесні, коли країна вийде зі складного зимового періоду. Негативні настрої до того часу посилюватимуться, і влада врешті-решт постане перед вибором: або новий Кабмін, або серйозні протести. Президент і коаліція шукатимуть варіанти зміни уряду без перевиборів парламенту».
Конституція з «родзинкою»
Згідно із Мінськими угодами до кінця 2015 року Україна мала внести в Конституцію зміни в частині децентралізації. Проте це так і не було зроблено. Тож чи будуть в найближчому майбутньому знайдені 300 голосів для цього?
Костянтин Матвієнко: «Як не бачив необхідних 300 голосів, так і не бачу. Але ми спостерігали ситуацію навколо бюджету, коли фракція Радикальної партії в один момент змінила свою позицію. Тож голоси будуть шукати в січні на цій сесії. Якщо їх не знайдуть, то зміни до Основного Закону в частині децентралізації навіть не винесуть на голосування. Але якщо знайдуть, то тільки за допомогою політичної корупції. І ніяк інакше».
Вадим Карасьов: «США направляють свою активність на український істеблішмент, який підштовхують до прийняття конституційних змін в частині децентралізації та особливого статусу Донбасу. Тому вірогідніше за все, до кінця сесії Верховна Рада ухвалить всі необхідні поправки. Можливо, саме з цим пов’язана активність Нуланд і Пайєтта, які нещодавно зустрічалися з Леонідом Кучмою, й, вочевидь, вислухали інформацію з перших вуст основного парламентера з української сторони в рамках Мінської контактної групи. Вочевидь, зі змінами до Конституції пов’язаний і візит заступника держсекретаря США Френка А. Роуза. Можливо, в Києві він буде готувати подібне голосування, адже зміни в Конституцію в частині децентралізації є частиною Мінських угод, які потрібно виконувати».
Гідра корупції
Увесь цивілізований світ вже котрий рік поспіль говорить про те, що Україні перш за все потрібно подолати корупцію. Адже без цього справжньої демократії побудувати не вдасться. Чи зможемо ми ефективно боротися із цим явищем у 2016 році?
Петро ОЛЕЩУК: «Немає підстав казати, що в цьому році боротьба з корупцією в Україні буде ефективною. З одного боку, у цьому питанні ми відчуватимемо постійний тиск з боку західних партнерів, з іншого – матимемо саботаж будь-яких антикорупційних ініціатив на рівні державного механізму. Адже поки що вся антикорупційна діяльність у нас проводиться, щоб відповісти на запити з боку Європейського союзу щодо надання Україні безвізового режиму. Для цього й були протягом року створені Антикорупційне бюро, Антикорупційна прокуратура та Агенція по протидії корупції. Але Антикорупційне бюро поки що далі заяв не пішло. Про це свідчить і скандал, пов’язаний із внесенням у проект бюджету поправки, що відкладає на рік введення електронного декларування чиновниками. Та й узагалі, Антикорупційне бюро не є нормою світової практики. Це зайвий орган, адже функцію слідства на себе має взяти Державне бюро розслідувань, працює прокуратура. А якщо вважають, що прокуратура не зможе вести ефективну роботу з подолання корупції, то виникає запитання: чи потрібна вона нам узагалі?»
Вадим КАРАСЬОВ: «Мантри уряду щодо боротьби із корупцією набридли нашим західним партнерам та українцям. Але головна проблема України в тому, що в нас це використовується як інструмент політичної боротьби. І необхідно це припинити. Більш того, потрібно не зводити боротьбу з корупцією до боротьби із корупціонерами, які є наслідком цієї проблеми. Корупція породжується економічними та соціальними умовами. Якщо в нас тіньова економіка складає більше 50%, тобто доходи та монетарний оборот знаходяться поза офіційним та публічним контролем, боротьба з корупцією обмежена вже на старті.
Отже з корупцією потрібно боротися економічними методами. І річ тут не в зарплатах чиновників: дай їм хоч 50 тис. доларів в місяць, їм буде цього мало, адже в їхньому розпорядженні мільйони. Чиновник повинен бути відокремлений від політики, власність має бути відокремлена від політики і т.д. Тоді бізнесмени не будуть йти у владу, щоб захистити та розвивати свій бізнес До тих пір, поки суд не стане посередником між бізнесом та владою, поки він буде залежним та ручним, корупція буде підживлюватися різними економічними та інституціональними умовами».
Примара безвізового режиму
Україна вже не раз чула обіцянки щодо лібералізації безвізового режиму. Наприкінці грудня Єврокомісія визнала виконання нашою країною Плану дій щодо візової лібералізацїі та висунула нам нову вимогу – ефективну боротьбу з корупцією. За відкриття кордонів для українців також має проголосувати Європарламент та 28 європейських столиць. Тож чи їздитимуть українці в Європу без віз, починаючи з цього року?
Вадим КАРАСЬОВ: «Великих проблем із безвізовим режимом для України не буде. Адже мова йде виключно про туристичні візи, навіть не про робітничі. Варто пам’ятати, що болгари та румуни, які вже є членами ЄС, досі обмежені в плані трудової міграції в рамках Євросоюзу. Тому безвізовий режим для України – символічний крок, спрямований на символіку успіху та символіку зближення з ЄС. Це потрібно українській владі, щоб якось підтверджувати курс на євроінтеграцію та майбутнє членство в Євросоюзі».
Судовий «фронт»
Уряд подав в міжнародні інстанції чотири позови проти РФ, в тому числі щодо анексії Криму. Також офіційний Київ звернеться до Міжнародного суду ООН з обвинуваченням Росії в порушенні конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму. Претензії до РФ висувають і українці: у ЄСПЛ подано близько 700 скарг наших співвітчизників, які постраждали в ході анексії Криму або вторгнення російських військ на Донбас. Втім, повернути Крим з допомогою міжнародної Феміди не вийде.
Олександр МЕРЕЖКО, професор Київського національного лінгвістичного університету, доктор юридичних наук:
«Розгляд скарг в ЄСПЛ може затягнутися на кілька років. Причому тут не йдеться про статус Криму як такого, а лише про захист прав конкретних громадян, які були порушені Росією у зв’язку з анексією Криму. Нагадаю, РФ прийняла закон, що дозволяє не виконувати рішення ЄСПЛ та інших міжнародних судів під приводом, що вони нібито суперечать Конституції Росії. Це означає, що приймати рішення щодо виконання або невиконання вердиктів міжнародного суду буде Путін. В принципі, якщо Росія відмовиться виконувати рішення ЄСПЛ, тоді можна ставити питання про її виключення з Ради Європи.
Міжнародний суд ООН може розглянути позов України проти Росії у зв’язку з порушенням РФ міжнародної конвенції, спрямованої на боротьбу проти фінансування тероризму. Відносно цієї конвенції у Міжнародного суду ООН є відповідна юрисдикція. Розгляд цієї справи також може затягнутися. Тут мова, швидше за все, піде про ситуацію на Донбасі, і в ході розгляду справи можуть спливти питання щодо перебування російських військ на території України.
Є ще кілька правових механізмів захисту інтересів України та її громадян проти неправомірних дій Росії. Наприклад, звернення в міжнародний арбітраж у зв’язку з незаконною конфіскацією або «націоналізацією» майна інвесторів на території окупованого Криму. Це може відбуватися на основі міжурядової угоди, укладеної в свій час між Росією і Україною на предмет захисту інвестицій.
Крім того, зовсім недавно Міжнародний арбітражний суд в Гаазі, який раніше виніс рішення у справі ЮКОСа, прийняв до розгляду позов Коломойського у зв’язку з севастопольським аеродромом Бельбек. Одним словом, певні юридичні механізми захисту прав та інтересів українських громадян у зв’язку з агресією Росії існують і вони будуть використані, однак питання про повернення Криму не входить до компетенції цих міжнародних судів.
Підготували
Анна СПІВАК,
Олена ПОТАЄВА,
Валентина РИНГЕЛЬ