Минулий тиждень показав гостру суперечку між двома лідерами майбутніх президентських перегонів. Петро Порошенко з трибуни парламенту виголосив свою промову як кандидат на пост Президента. Наголосив про свої здобутки. Незручні питання – економіки, покращення життя – оминув. Навіть «Стратегія-2020» – документ виголошений на початку президентської каденції – не звучав у промові. Очевидно, звітувати про виконання цієї програми Порошенко банально не може.
Юлія Тимошенко, яка у п’ятницю провела форум, присвячений новому економічному курсу України, запропонувала своє бачення виходу з кризи та порушила теми, що менше стосуються міжнародного порядку денного, а більше – рівня життя людей. Опоненти часто звинувачують її в популізмі та нерозумінні проблем бізнесу. Натомість, на заході в п’ятницю вона дуже чітко сформулювала свої пріоритети – розвиток бізнесу та перехід від сировинної економіки до інноваційної.
Якщо поглянути на приклад розвинутих країн, то тези Тимошенко виглядають ще більш обґрунтованими. Адже додана вартість і нові робочі місця створюються там, де розробляється повноцінний продукт, а не лише матеріал для нього. Нерозуміння цих процесів може привести до того, що більшість населення України буде просто непотрібна. У моделі агродержави, яку створює нинішня влада, велику частину людської роботи здійснюватиме техніка.
Юлія Тимошенко пропонує піднімати ринок внутрішнього споживання. Іншими словами, ВВП має зрости за рахунок того, що українська економіка буде розвиватися. Бізнесмени зможуть отримувати кредити за розумними ставками (до 5%), а ринок розширюватиметься, бо українці витрачатимуть більше. Водночас її опоненти роблять ставку на залучення іноземних інвестицій, де головною інвестиційною привабливістю є дешева робоча сила. Згодьтеся, не найкраще позиціонування держави. Українці мають добре заробляти та гідно жити, а не рахувати копійки для того, щоб викликати інтерес у міжнародних компаній.
На відміну від Порошенка, тези для Тимошенко писали не професійні спічрайтери, а науковці. Тому і текст програми наповнений важкими графіками та формулами. Втім, справжній план виходу України з кризи так і має виглядати. Відійшовши від абстрактних слів, Юлія Тимошенко тим самим зробила можливою свою програму для критики. Це свідчить про готовність до діалогу та напрацювання конкретики. Дуже сміливо та нестандартно як для вітчизняного політика.
Петро Охотін,
політолог