Добіг кінця 2015-й. У цей час ми завжди підсумовуємо: яким був рік для парламенту, аграріїв та для мене особисто?
Для парламенту, на мою думку, це був час, коли новообрані депутати вчились брати на себе відповідальність за долю країни, ухвалювати непопулярні рішення, хоча це і було дуже важко. Ми побачили, що нарешті з’явилась синергія між громадянським суспільством, реанімаційним пакетом реформ, експертами, міжнародними донорами та депутатами.
Чи все вдавалось парламентарям, чи виконали ми те, що обіцяли, – мабуть, судити не мені. Але, якщо об’єктивно, вважаю, що зроблено дуже небагато.
Одним з головних досягнень цього парламенту є те, що нарешті вдалось перезавантажити правоохоронну систему, створити нову поліцію, Національне антикорупційне бюро, Національне бюро розслідувань, почався активний процес перезавантаження прокуратури, ухвалено закон про справедливий суд, почалося реформування Вищої ради юстиції.
В плані економічних реформ ми розробили та проголосували закон щодо створення технопарків та особливостей сприяння режиму щодо дерегуляції: скасовано понад 20 дозвільних документів, ветеринарних свідоцтв та сертифікатів якості, запроваджено ще понад 50 інших змін в галузі. Загалом, спрощено близько 50% регулюючих процедур, що відчутно полегшило ведення бізнесу.
Відбулось налагодження співпраці з громадськими організаціями та асоціаціями. І тепер ми маємо реальну картину потреб фермерів та аграріїв, реально знаємо, що ще необхідно зробити для приведення земельного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів.
Також потрібно згадати про продовження мораторію на продаж землі. Тобто, можна сказати, що Верховна Рада поступово удосконалює законодавство. І хочется, щоб наш уряд так само якісно імплементував його у життя.
2015-й рік показав, що Україна твердо взяла курс на входження до ЄС, ми почали гармонізувати своє законодавство та відкривати для себе західні ринки. Вже є домовленості щодо зони вільної торгівлі, і наші товари майже без квот будуть поступати у країни Європи.
На жаль, це не завжди стосується продукції сільського господарства, оскільки нам потрібно внести дуже багато змін та довести нашим партнерам, що українські продукти харчування якісні, безпечні, вироблені без застосування геномодифікованих організмів. Для цього аграріям потрібно багато працювати.
Але потрібно пам’ятати, що відкриваючи ринки для великих інвестиційних компаній, які мають достатньо потужностей для потенціалу за кордоном, ми маємо розвивати свій власний ринок і власне виробництво. І починати потрібно від невеличкого сімейного та фермерського господарства. Це наша продовольча безпека!
Потрібно визначитись: або ми країна з потужними холдингами і сировинним експортним потенціалом, який постійно нарощуємо (як часто говорять наші високопосадовці, від 60 до 80 потім до 100 мільйонів тонн зернових) за рахунок погіршення родючого шару чорнозему та зменшення робочих місць і збіднення сільського населення, або ми дійсно розвиваємо середній та сімейний бізнес. Так, фермери на своїх 50 або 100 гектарах не будуть вирощувати зернові, оскільки це просто безперспективно та неприбутково. Але вони можуть розвивати галузі виробництва продукції з доданою вартістю: овочівництво, виноградарство, ягідництво, тваринництво. І тоді ці самозайняті селяни стануть потужним середнім класом. А сама земля буде давати не лише зернові на продаж, а використовуватиметься для створення органічної продукції з доданою вартістю, аби ми виходили на зовсім інший аграрний устрій та зовсім інший експортний потенціал.
Якщо зараз дати кошти на овочівництво, будівництво відповідних інфраструктурних об’єктів (наприклад теплиць), одразу будуть створюватись і робочі місця, оскільки овочівництво – це не просто один комбайн, галузь потребує води, освітлення, логістики, охорони, зберігання, агрономії, просто умілих рук і ще багато чого. Тому необхідно розвивати саме такі галузі і рухатись далі. Але в бюджеті, на жаль, подібних статей ми не побачили.
З негативного цього року запам’яталося голосування 31 серпня за зміни до Конституції і, звичайно, просто зневажання парламенту під час голосування за бюджет.
Що стосується Податкового кодексу, який було прийнято 24-25 грудня, в документі є дуже принципові речі, на які ми не могли погодитись. Не можна сьогодні оподатковувати пенсії, бо при інфляції в 70% на такі гроші взагалі важко прожити.
Ми також категорично проти оподаткування аграрного сектору. Податок на додану вартість ввели у таких пропорціях: для зернових компаній – 85% платежів у бюджет та 15% на спецрахунки для подальшого використання на свій розсуд, для тваринників і молочників – 20% у бюджет і 80% на спецрахунки, для інших підприємств – 50% у бюджет і 50% на рахунки.
Ми розуміємо, що причина таких нововведень – це боротьба з агрохолдерами. Але є і фермери, у власності яких від 100 до 400 гектарів, де вирощуються зернові для кормів. Сьогодні якраз у таких невеликих господарствах будуть відбирати 75% обігових коштів. Це саме стосується й спеціального режиму оподаткування у тваринництві та птахівництві, свинарстві, органічному виробництві, овочівництві, виноградарстві.
Також у бюджеті повністю відсутні кроки щодо реалізації децентралізації. Тобто вона буде на тому ж рівні, що і в 2015 році: органам місцевого самоврядування передано багато повноважень, але скасовано багато пільг.
Ми вважаємо цей бюджет бюджетом проїдання. Адже кошторис країни після кабмінівских правок розглядався профільним комітетом ВР усього 30 хвилин, коли жодна пропозиція депутатів не була врахована, коли до документу вписувалися безглузді програми, що не мультиплікують кошти. Наступного року, можливо, ще якось протягнемо на кредитах. А що робити далі? У нас має працювати економіка.
Якби консультації щодо Податкового кодексу відкрилися на початку або середині літа, до грудня ми знайшли б якійсь компроміс. Обговорення потрібні, для того щоб якісно відпрацювати всі положення, щоб кожен зміг внести свої пропозиції та правки. А коли уряд тільки збирається на позачергове засідання щодо внесення поправок до бюджету о 22 годині, профільний комітет ВР близько 23-ї розпочинає розгляд кошторису і закінчує його за півгодини, а потім за кілька години головний фінансовий документ країни розглядається у парламенті практично без обговорення і правок. Без нічого! Це просто знущання над депутатами і парламентаризмом! Це безвідповідально!
Ми вважали, що у нас є у запасі хоча б 3-4 дні. Депутати ладні були працювати цілодобово, аби все ж таки встигнути його ухвалити до кінця року. Ми мали переглянути всі витрати, для чого запропонували Кабміну продовжити роботу, але не знайшли розуміння.
Я відчуваю особисту відповідальність, що не зміг відпрацювати бюджет по своїй галузі. Не зміг подати бюджетному комітетові свої пропозиції.
Оскільки запропонований бюджет провокує ще більше зубожіння населення, знищення малого та середнього бізнесу, в ньому немає жодного натяку на підтримку підприємців та розвиток держави, фракція «Батьківщина» не голосувала за такий антинародний документ.
Вадим ІВЧЕНКО