На мою думку, Конституцій суд як єдиний орган конституційної юрисдикції не справився зі своєю роботою, коли виносив рішення стосовно проекту змін до Основного закону.
Конституційний суд мав перевірити, чи немає в Україні обставин, які виключають можливості прийняття змін до Конституції. У 157 статті якої визначено, що Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Деякі судді Конституційного суду у своїх «особливих думках» відзначили, що ситуація на Сході України за всіма ознаками є воєнним станом, хоч формально так не називається.
Анексія Криму, війна на Сході – це умови екстраординарного стану, а відтак Конституційний суд мусив перевірити цю обставину. І якби він це довів, то можливо, зараз не довилося б так гостро дискутувати.
Де-факто в Україні існує режим воєнного стану. Оскільки із законодавства, яке регулює питання воєнного стану, окремі норми включалися в питання проведення АТО.
Варто згадати, що ведення воєнного стану було позицією «Батьківщини» з моменту анексії Криму.
Конституційний суд мав перевірити чи відповідає текст змін до Конституції 157 статті на предмет того, чи не звужуються існуючі права та свободи людини і громадянина.
З Конституції вилучається норма здійснення прокуратурою функції загального нагляду за дотриманням прав і свобод громадянина. Це правильно. Однак при цьому ніякий інший орган не уповноважується здійснювати цю функцію.
Також виникає питання щодо 18-го пункту у перехідних положеннях щодо здійснення місцевого самоврядування та особливого порядку та окупованій території Донецької та Луганської областей. Проблема в тому, що немає терміну дії цієї норми.
Загалом же, новий проект змін до Конституції повинен нести стратегію, яка покращить правовий порядок в країні, а не просто забезпечить виконання тактичних задач.