Депутат Волинської обласної ради (трьох скликань) Сергій Слабенко – один із найактивніших обранців волинської громади. Він – автор десятків проектів рішень головного самоврядного органу краю, звернень на підтримку законопроектів, зареєстрованих у парламенті фракцією «Батьківщина».
– Серед них – документи, подані у Верховній Раді Юлією Тимошенко та народними депутатами України від партії «Батьківщина», де йдеться про запобігання корупції, захисту державної мови, неприпустимість підвищення ціни на природний газ, право громадян відмовитися від постачання теплової енергії тощо. Ці законопроекти відповідають принципам соціальної справедливості, спрямовані на захист інтересів українських громадян. Такої позиції дотримуюся як член партії «Батьківщина». При ухваленні Регіональної програми соціального захисту населення на 2019 –20120 роки ініціював надання щомісячної адресної допомоги пенсіонерам, внутрішньо переміщеним особам, учасникам антитерористичної операції, ветеранам ОУН – УПА. Однак чимало проектів рішень, які подав на розгляд сесії, були зняті з голосування або не набрали більшості голосів винятково через політичну упередженість або через порушення процедури підготовки питання.
– Може, це трапилося якраз тому, що Ви принципово наполягали на дотриманні законодавства керівництвом облради?
– Цілком очевидно, що саме так. Йдеться не тільки про низку сумнівних кадрових призначень, дотримання комунальним підприємством «Волиньпродресурс» вимог та рекомендацій правоохоронних органів, а й про порушення регламенту колишнім головою облради Ігорем Палицею, що призводило до складних ситуацій у роботі самоврядного органу Волині. Бо демократія, до якої ми всі прагнемо, це не тільки право більшості ухвалювати рішення, а й повага до думки меншості, котру підтримує значна частина волинської громади. Власне, люди повинні знати, як працює делегований ним депутат. Відтак мені не зрозуміле обурення Ігоря Петровича, коли я запитав, як можна потрапити до нього на прийом і чому він багато часу проводить за межами країни. Відколи працюю в облраді (а це вже третє скликання), такої грубої відповіді не доводилося чути від жодного очільника самоврядного органу краю, яку б політичну силу він не представляв. Як на мене, це пов’язано ще й з тим, що як адвокат допомагаю колегам-депутатам і громадянам захищати їхні права, якщо їх порушує Волинська обласна рада.
– А що скажете про заяву фракції «Батьківщина», де вас і Валентину Касарду названо «зрадниками партії»?
– Ця заява – винятково оціночне судження людей, які вже давно виключені з «Батьківщини» за порушення Статуту партії та Положення про фракцію. Дев’ятеро підписантів цієї заяви не мають жодного зв’язку з обласною партійною організацією. Фракцією «Батьківщина» в обласній раді вони називають себе тільки тому, що колишній голова облради Ігор Палиця відмовився оголосити рішення політради «Батьківщини» про виключення цих депутатів з партії, не прислухався до думки нашого лідера Юлії Тимошенко. Ці самозванці упереджено ставляться до мене та моїх колег-депутатів Валентини Касарди та Людмили Кирди, які власне й представляють «Батьківщину» в облраді. Особливо це помітно під час голосувань за проекти рішень чи пропозицій, наші депутатські запити – все, що озвучуємо, вони або ігнорують, або натискають кнопку «проти». Жирну крапку в цій історії поставила заява цих дев’ятьох так званих «батьківщинівців», коли під час парламентських виборів вони публічно висловили підтримку не кандидату від «Батьківщини» Андрію Козюрі, який боровся за представництво у Верховній Раді в Горохівському виборчому окрузі, а «укропівцю» В’ячеславу Рубльову, який балотувався від «Слуги народу». Це повинні знати волиняни, аби такі лжеприхильники Юлії Тимошенко більше ніколи не скористалися довірою виборців до популярної в нашій області партії «Батьківщина», яка є гарантом дотримання економічних прав українських громадян. Бо політсила Юлії Тимошенко за будь-якої влади принципово стоїть на захисті інтересів малозабезпечених людей, доля яких залежить від здатності нового уряду ефективно розпоряджатися державною власністю, тих, хто не може вижити без субсидій, власників земельних паїв, аби їх учергове не обвели кругом пальця, поспішно запускаючи ринок землі.
(“Вісник+К”, 26 вересня 2019 р., №39).