Наша землячка Людмила Федорівна Кирда – депутатка з великим досвідом. Вона обиралася до сільської та районної рад і вже упродовж трьох скликань працює у Волинській обласній раді. Попри те, що політика змушує завжди бути напоготові, під пильним прицілом журналістів та конкурентів, у постійному русі та в контакті із виборцями, ця жінка має неабияку силу волі, відстоює свою особисту думку і, не зважаючи на подекуди супротив своїх колег по сесійній залі, намагається захищати інтереси людей, які висловили їй довіру.
– Людмило Федорівно, на місцевих виборах ви знову йдете кандидатом у депутати до Волинської обласної ради (округ №8) від ВО «Батьківщина». Що спонукає до цього кроку?
– Насамперед те, що невдовзі маємо жити за новим адміністративно-територіальним устроєм. Новоутворена адміністративна одиниця об’єднає Любешівський, власне Камінь-Каширський райони та частину Маневицького, попри те, що маневиччани наполегливо відстоюють збереження свого району. Я побувала майже у всіх населених пунктах, навіть найвіддаленіших, добре знаю проблеми цих трьох територій. Вони спільні як для Любешівщини, Камінь-Каширщини, так і для Маневиччини: це сільське безробіття, потреба в підтримці малого і середнього бізнесу в аграрній галузі, ремонт комунальних доріг, ефективне використання природних ресурсів для наповнення місцевих бюджетів, як-от заготівля дикоростучих ягід, захист довкілля. В останню депутатську каденцію я працювала у постійній комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики. Якщо люди довірять мені депутатські повноваження, то в обласній раді не доведеться починати «з нуля».
– Які проблеми порушували в сесійній залі і чого вдалося домогтися?
– Робота депутата полягає в тому, щоби озвучувати проблеми людей, бути містком між громадою і владою. Впродовж останнього, сьомого скликання обласної ради, озвучила майже двадцять запитів, які підтримала більшість депутатів. Вдалося зберегти школу в селі Велика Яблунька, яку влада мала намір оптимізувати. Люди категорично виступили проти, бо статус школи – це статус села. Коли привернули увагу громадськості і влади до цієї проблеми, вдалося відстояти заклад.
За моїм запитом були виділені кошти з обласного бюджету на освітлення вулиць у селах Граддя Довжицької сільської ради, Мала Яблунька і Загорівка, на заміну вікон в школі в селі Бережниця. Оперативно відреагувала на звернення жителів Бережниці, які просили законодавчо врегулювати питання оформлення державних актів на земельні ділянки під забудову, бо як виявляється, ця земля знаходиться у власності Міністерства оборони. Вимагала належного забезпечення харчуванням учнів пільгових категорій у школах Маневицького району. Порушувала проблему дотримання природоохоронного законодавства військовою частиною №0780 – йшлося про незаконне вирубування лісів, недодержання суб’єктами господарювання технологічних процесів при проведенні лісозаготівельних робіт на землях лісового фонду на території Маневицького району. Домагалася виділення коштів на зарплату педагогічним працівникам професійно-технічних закладів, оплата праці яких здійснюється з обласного бюджету.
На жаль, іноді депутатських повноважень не досить для того, щоб оперативно зрушити справу з місця. Справа в тому, що обласна рада як представницький орган влади частину повноважень делегувала виконавчій владі. А упродовж останніх п’яти років на посаді голови облдержадміністрації змінилося аж п’ятеро керівників. Чи можна в такій ситуації говорити про стабільний і послідовний розвиток краю, коли кожна нова «мітла по-своєму мете»?
– Нині ж багато говорять про реформу місцевого самоврядування. Що змінить вона для головного представницького органу краю?
– Як на мене, реформа мала б насамперед розширити повноваження обласної ради, повернути їй реальне управління економікою, фінансами, освітою, культурою, медициною, соціальним захистом населення. Власне, так й передбачалося раніше, а за виконавчою владою мали залишитися лише функції контролю за дотриманням законодавства на території області. Однак нині наш парламент працює у так званому турборежимі і «штампує» важливі документи, які далеко не завжди відповідають вимогам сьогодення, або й залишають «дірки» в законодавстві. Так, приміром, сталося й з утворенням нових районів. До районних рад обираємо депутатів, а їхні повноваження поки що законодавчо не закріплені.
– Як працювала обласна рада цьогоріч – у складних умовах карантину?
– Пандемія коронавірусу – надзвичайно суворий виклик для всього світу. На березневій сесії, що відбувалася в режимі відеоконференції, пропонувалося збільшити доходи загального фонду обласного бюджету на загальну суму 1 млн 460 тис. грн, у тому числі за рахунок інших субвенцій з районних бюджетів. Однак, своєю чергою, я підтримала депутатів Маневицької райради, які відмовилися надавати субвенцію обласному бюджету, а всі вільні залишки коштів спрямували у резервний фонд районного бюджету та на підтримку місцевої центральної районної лікарні. Зрештою, мала рацію, бо маневиччани, які занедужали на CoViD-19, звертаються за допомогою до нашої лікарні. Понад те, ще в лютому на сесії я порушувала питання про включення КП «Маневицька центральна районна лікарня» до переліку опорних закладів охорони здоров’я області. Адже територія нашого району знаходиться у 30-кілометровій зоні від Рівненської АЕС і у випадку надзвичайної ситуації вона однією з перших надаватиме невідкладну медичну допомогу населенню. Окрім того, наша лікарня має досить потужний кадровий потенціал та хорошу матеріальну базу.
– І наостанок. Чи важко бути жінкою-політиком у сучасній Україні?
– Думаю, що час, коли нас, жінок-депутаток, жінок-політиків, називали слабкою статтю, минув. 14 років тому, в п’ятому скликанні облради, було лише п’ятеро жінок-депутаток. Не набагато більше – лише вісім жінок – отримали представницький мандат у сьомому скликанні. Сподіваюся, що у зв’язку з новим виборчим законодавством депутатами місцевих рад стане більше жінок. Мені ж довелося також працювати і керівником виконавчої влади. Відверто зізнаюся: це нелегкі обов’язки, але свої принципи я не зраджувала, не міняла політичного прапора задля якоїсь вигоди, завжди була і залишаюся в партії «Батьківщина». Головне – бути порядною людиною. Тоді й люди будуть тобі вірити і поважати тебе.