14 жовтня – Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Кажуть, свято тільки тоді є справді святом, коли воно споріднене з нацією й з народом, з його життям, традицією та історією. У радянські часи скільки не ганяли людей на паради про революцію-конституцію, а народ пам’ятав про Різдво та Великдень, яких офіційно ніби не існувало.
Покрова – також абсолютно українське, рідне нам свято. Свято щедрої осені, свято нових надій, любові, добра та віри. Не випадково його відзначають і православні, і греко-католики.
Зібрано врожай, підбиті підсумки за рік, птахи відлітають у вирій, в селах починається велика й радісна пора сватань та весіль. З полонин повертаються отари. Земля готується до зимового спочинку, щоб дати людям свої нові нескінченні дари навесні. Я би сказала, це свято спокою і миру. Саме того, чого нам так не вистачає сьогоднішній Україні.
А ще – це з давніх давен свято козацтва, свято воїнів, свято захисту рідної землі… День захисника України. Помолимося за наших солдатів і волонтерів, за тих, хто й сьогодні боронить нашу святу землю від ворога. Низький уклін вам і велика подяка від народу, від країни. Хай береже вас Господь, хай захищає вас свята Покрова.
В народі кажуть: «До Покрови – осінь, після Покрови – зима». І ще вважається, «яка Покрова – такою й зима буде». У нас в ці дні – майже справжнє літо. Це добрий знак.
Хай ще буде тепло. Хай все буде добре в країні!
Зі святом!