Одні колекціонують марки, інші — твори мистецтва чи монети, а голова Володимир-Волинської районної ради, очільник районної партійної організації «Батьківщина» Андрій Оніщук збирає різні види стрілецької зброї… Ще декілька років тому, коли на аукціоні придбав перший експонат — круглий диск до пістолета-кулемета Шпагіна, знятий із озброєння ще в 1951 році, навіть не припускав, що на його невеликому арсеналі не тільки проходитимуть виучку ті, хто захищатиме Україну, а й священики, які вирушатимуть на Схід як капелани.
«ЗА 2 ДНІ НА ПОЛІГОНІ ДІЗНАЮТЬСЯ БІЛЬШЕ, НІЖ ЗА 2 РОКИ В АРМІЇ»
— Відколи у вас, учителя за освітою, з’явилося незвичне хобі?
— Ще зі школи хотів стати військовим. Хоча ця мрія не збулася, завжди цікавився стрілецькою справою, відвідував заняття військової кафедри при університеті, коли працював учителем у Львові, відтак отримав відповідні дозволи користуватися зброєю. Завжди намагаюся знайти можливість потренуватися на полігоні у Володимирі–Волинському. Нині деактивовані пістолети та автомати цінні не лише як екземпляри військової історії, бо дають можливість без поспіху ознайомитись та вивчити ті зразки зброї, які можуть потрапити до рук у бойовій обстановці.
— Віднедавна ваш арсенал служить не тільки для власного задоволення, а й для бойової виучки?
— Найбільше задоволення отримую, коли передаю свої знання іншим, усвідомлюю, що моя скромна допомога може врятувати нашим хлопцям життя. Використовувати свою колекцію для навчань вирішив торік. Анексія Криму показала, що будь-яка мирна територія не застрахована від віроломного нападу агресора. Зрештою, на Волині є стратегічні об’єкти, які забезпечують повсякденне життя міст та сіл. Їх теж потрібно охороняти. Після трагедії під Волновахою, першої та другої хвиль мобілізації зрозумів — часу для злагодження наших військовослужбовців на полігонах іноді недостатньо. Тому завчасна підготовка нікому не завадить. Першими добровільно зголосилися до стрілецької муштри сільські голови, депутати районної і сільських рад, мисливці та просто небайдужі ентузіасти. Протягом року організовував та проводив навчання молоді, яка приїздила в наше місто з Луцька та інших районів Волині. Чоловіки старшого віку зізнавалися, що за кілька днів інтенсивної підготовки на полігоні дізнавалися більше, ніж за два роки служби в Радянській армії. Сьогодні, узгодивши графіки навчань із командуванням 14-ї бригади, проводимо вишколи, щоб учасники тренувань відчули, що таке атака, навчилися спритно рухатися в повному бойовому оснащенні, правильно тримати в руках зброю, ефективно нею володіти. Співпрацюємо з обласним та місцевим військкоматом, обласною громадською організацією «Штурм».
— А тим, хто пройшов тренування, вже довелося застосовувати здобуті навички?
— Крім 51-ї бригади, одними з перших у зону АТО вирушили бійці батальйону територіальної оборони «Волинь». Вони неодноразово дякували за додаткові знання, здобуті під час навчань із бойової підготовки на нашому полігоні. Коли вийшов президентський указ про створення воєнізованих структур територіальної оборони, однією з перших в області сформували роту охорони у Володимир-Волинському районі. Багато хто запитував, для чого мені, голові районної ради і батькові трьох дітей, стрілецькі заняття. На це відповідав: «Хіба не я насамперед повинен захищати і дітей, і той край, де вони зростають?».
«вибори будуть ще не одні, а втрачене здоров’я солдатам не повернеш»
— Керівники районів іноді особисто везуть допомогу нашим бійцям. А вам довелося побувати в зоні збройного конфлікту?
— Декілька разів я теж вирушав на гарячий Схід. Зокрема, доправляв на передову ліки, які закупляли на кошти, виділені з обласного та районного бюджетів, харчі, речове майно та спорядження, необхідне нашим хлопцям. Найменша підтримка з рідної сторони завжди додає їм сил та енергії.
— Відколи триває неоголошена війна, ви часто беретеся за справи, що не входять в обов’язки керівника представницького органу влади?
— Та хіба нині посадовець може звужувати свою роботу тільки до службових обов’язків? Торік, приміром, на нашому полігоні тоді ще 51-ї механізованої бригади разом із командирами випробовували бронежилети, перші пластини для яких мені довелося самому шукати у виробників. Згодом, коли стало очевидно, що хлопці третьої мобілізаційної хвилі зимуватимуть на блокпостах, допомагав одягом нашим землякам, які потрапили до військових бригад на території інших областей. Щоб придбати теплу білизну та бушлати, залучали кошти районних програм підтримки мобілізованих бійців, гроші спонсорів та благодійників. Використав і ті, які мали піти на виборчу кампанію, коли балотувався до Верховної Ради. Вибори будуть ще не одні, а втрачене здоров’я — обморожені ноги, застуджені нирки та легені — солдатам не компенсує ніхто.
— Інколи доводиться чути, що через затяжний збройний конфлікт спадає хвиля патріотичних настроїв. Що скажете на це?
— З цим важко не погодитися. Ще рік тому покладали надії на швидке врегулювання ситуації на Сході, а нині українці втомилися від війни. Однак ні на мить не можна забувати, що патріотизм — не тільки духовно–моральне відчуття держави як цілісної території і готовність її обороняти, а й дух, що закладається в людині змалечку. Прикладом для багатьох є мужня льотчиця Надія Савченко, кінорежисер Олег Сенцов, інші політв’язні Путіна. Саме тому виникла ідея провести в районі військово–туристичний зліт «Юний патріот», у якому взяли участь 140 школярів нашого району. А замість літнього, так би мовити асфальтного оздоровлення при школах, запросили учнів до наметового табору «Юність», де вони випробовували сили у різних змаганнях, гартували не тільки м’язи, а й волю, любов до України, шану до героїв, які захищають її на Донбасі. Під час відзначення Дня міста Володимира–Волинського школярі об’єдналися в групу «Юні патріоти» і влаштували майстер–клас стрільби з лука. Хоч акція була безкоштовна, кожен міг кинути до волонтерської скриньки добровільну пожертву. Зібрані кошти діти передали командирам військової частини для поранених бійців. Нехай це була скромна сума, але хлопці й дівчата не взяли собі жодної копійки навіть на морозиво. Напевне, участь у таких патріотичних акціях якраз і свідчить про небайдужість нашої молоді до великої загальнодержавної справи
Джерело: газета «Волинь»