Руслан Миронюк, тоді ще депутат Ратнівської районної ради від ВО «Батьківщина», пішов добровільно захищати державну незалежність. Він служив у найгарячіших точках Луганської і Донецької областей. За участь у бойових зіткненнях у зоні збройного конфлікту з російсько-сепаратистськими найманцями нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО».
Пережите на війні болить йому і досі. «Батьківщинівець» долучається до збору продуктів для поранених, що лікуються у військовому шпиталі.
А з нагоди Дня захисника України написав вірш, у якому передав свої думки щодо ситуації в державі.
Бенкет під час чуми
Сьогодні День захисників держави нашої – Вкраїни.
Хтось нахлистався коньяків, а хтось так й не діждався сина.
Хтось добре випив і танцює, комусь це привід погуляти.
А хтось у цей момент воює, когось чекає вдома мати.
Хтось в борі чарку піднімає з криком «Слава Україні!».
А скільки хлопців вже немає? Ті рани ниють і понині.
Хтось вишиванкою прикрився й тихо жде, що буде далі.
А хтось в молитві приклонився, і гірко глянув на медалі.
Комусь у мозок б’є горілка і дуже хочеться співати.
А хтось закурить. Як же гірко на весь цей шабаш споглядати!
І перед тим, як відзначати це свято гордості і болю,
Ви не забудьте вшанувати тих, хто своє життя поклав за волю.
Бійців, які не словом, а на ділі, вказали, як землю цю любити,
Хто б’є й тепер ворожі цілі, щоб ви могли спокійно жити.
Тих, хто залишив в АТО своє здоров’я, хто по ночах іще воює,
Для кого честь і воля іще по-справжньому існує.
Бійців-героїв ушануйте, бо треба з себе починати любити неньку-Україну.
А світлій пам’яті солдатів ви краще приклоніть коліно.
Невже минув вже цілий рік? Здається, ніби вчора
Війна, Донбас і серця крик, і віра – лиш одна опора.
Бліндаж, блокпост і БеТееРи,
Сухпай, водичка у ціні і знову шухер в ДеНееРі.
Їх «гумконвой», «Аллах акбар» і знову бій. Стіною стати.
Лиш не полон, і страх, і жар. Для цього в кожного граната.
І лиш молитва: «Сохрани!» – і голос матері почути.
«Мій Боже, нас оборони і дай додому всім вернутись!»
Так що це – сон чи наяву? Усе минуло? Все це сниться?
Так, я ще є! Я ще живу! Я вдома… То чому ж не спиться?..